Архів новин
«    жовтня 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
Важливо
















» Історія рідного краю

Історія рідного краю


Перші історичні згадування про село Веселе відображаються в архівних документах 1818 року. Село Веселе засноване в 1815 році на схилах балки Малого Менчикура, в центрі якої, як свідчать давні перекази, було невеличке мальовниче озеро. Якраз на його берегах зупинялися перепочити чумацькі валки, що їхали в Крим за сіллю. Тут чумаки напували худобу, годували її, а самі веселилися в шинку, який нібито стояв на його березі. За легендою, вони назвали це місце «веселим». Звідси одержало свою назву і поселення. Першими жителями Веселого були 30 сімей державних селян із Бєлгородського повіту Курської губернії, що в 1812 році осіли на землях поміщика Рахманова на правах орендарів-десятинників, і лише через три роки одержали державні наділи. В цьому ж році на території району, вихідцями з с. Велика Білозерка, було засновано с. Чкалове (Гаврилівка).

 


Через три роки переселенці володіли ділянкою державної землі на правому березі озера. До них в 1819, а потім в 1823-24 роках додались десятки нових сімей з Полтавщини, вихідці із сіл Велика Білозерка, Покровка, Мала Покровка заснували села Запоріжжя, Моїсіївка, Менчикури, а в 1842 році селяни з Орловської і Курської губерній поселилися і заснували село Матвіївка. Основними поселенцями цих земель були українці, росіяни, селилися тут і німці-колоністи.

 

 


Село Веселе забудовувалося інтенсивно, але хаотично – без будь-якого плану і більшість жилих будинків були розкиданими по горбам саманними хатами або землянками, покритими соломою або очеретом. Попри це на той час село Веселе було достатньо великим волосним населеним пунктом Мелітопольського повіту.

 

 


В 1851 році в Веселому була відкрита перша школа, в якій навчалось 145 хлопчиків та 30 дівчаток.

 


Протягом 25 років після земельної реформи населення Веселого збільшилось майже вдвічі. В 1858 році в селі Веселе налічувалося 400 дворів з населенням близько 3 тис. мешканців, в 1884 році – 810 дворів та 5182 особи, а в 1906 році – 8400 чол. Сільській общині належало 16 тис. десятин землі, в тому числі 700 присадибних і 2500 толоки. За даними 10-ї ревізії 1858 року на душу населення припадало по 11 десятин землі. 82 двори не були приписані до общини, надільної землі не мали. 306 господарств були бідняцькими, понад третина цієї кількості не мали робочої худоби. Лише 35 господарств обробляли землю власним тяглом. Як результат, більшість селян змушена була здавати землю в оренду більш заможним односельцям-куркулям. Відповідно закону 1866 року «Про поземельне устаткування державних селян», веселівці зберігали за собою землю, якою користувались, за що повинні були сплачувати щорічно державну оброчну данину, а з 1886 року вносить протягом 44 років викупні внески, які на 45 відсотків перевищували данину. Тяжкі умови життя призвели до того, що в 1906 році розпочалися селянські заворушення, які завершилися розгромом економії Шредера. Майно, зерно, худобу було розподілено між селянами.

 


Протягом ХІХ століття склалася територія сучасного району. В 1868 році утворена Веселівська волость Мелітопольського повіту Таврійської губернії. В 1875 році створено кредитно-ощадне товариство з основним капіталом 36071 крб., що дало змогу збудувати 2 цегляних заводи, 2 парові машини, більше 10 вітряних млинів, ряд господарських приміщень. В 1893 році на подвір’ї багатого землевласника Чубука на його кошти заснована земська початкова школа (нині – Веселівська ЗОШ № 2), яка відносилася до приходу української церкви. В цей час відкрилось двокласне училище та церковно-парафіяльна школи. Але вони не могли забезпечити навчання навіть третини дітей.

 

 


У ХІХ столітті і на початку ХХ століття на території Веселівської волості були хутори, села та німецькі поселення (економії). Зокрема, у 1889 році нараховувалося понад 90 хуторів, 12 сіл (Веселе, Єлизаветівка, Корніївка, Гаврилівна, Менчикури, Конотопка, Матвіївка, Ново-Іванівка, Ново-Поповка, Ново-Успенівка, Сірі Хутори, Пєскошино) та 3 німецькі поселення (х. Нейгоф, х. Рейнсфельд, х. Розенгоф). Кількість населених пунктів зростала з кожним роком. Особливо збільшилася у волості кількість хуторів під час проведення столипінської реформи на початку ХХ ст. – у 2 рази і склала біля 200 хуторів.

 


Напередодні Першої Світової війни в селі проживало 9 тис. чоловік, діяли дві невеликі цегельні, 5 парових млинів, кустарні майстерні чинбарів, кравців, шевців, кінна станція, поштове відділення, телеграф. У 1920 році в приміщенні старих корпусів сучасної ЗОШ № 1, які до революції були власністю церкви, працювало Веселівське вище початкове училище, яке в 1924 році реорганізовано в семирічну школу № 1. На той час це була перша семирічка на Веселівщині.

 

 


В цей час відбулося значне зростання кількості сіл. Зокрема, були засновані Калинівка, Запоріжжя, Мусіївка, Короленко, Пушкіно, Островське, Зелений Гай, Зелений луг, Біловське, Чистопілля, Нововеселівське та інші.

 

 


З початком Першої Світової війни до армії призвали біля тисячі чоловіків. Революція, громадянська війна остаточно підірвали економіку сіл. За часів громадянської війни на нашій території точилися запеклі бої – Веселе окупували то німці, то денікінці, то врангелівці, то махновці. В січні 1918 року в Веселому встановлена Радянська влада, весною цього ж року організована перша трудова артіль із бідняцьких сімей.

 

 


07 березня 1923 року згідно з Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету утворений Веселівський район Мелітопольського округу Катеринославської губернії (з 27 лютого 1932 року – Дніпропетровська область). Адміністративним центром району стало село Веселе.

 


З утворенням Веселівського району відбулися нові соціально-економічні зміни на його території. Протягом наступних двох років створено радгосп «Веселе», комуна «Авангард» і 52 колгоспи.

 


Запрацювала лікарня і середня школа, діяли 2 невеликих цегляних заводи, маслозавод, 5 парових млинів, кустарні майстерні шкіряників, кравців, шевців, кінна станція, поштове відділення, телеграф, ряд господарських приміщень. З 1927 року в райцентрі почали демонструвати кінофільми. У 1931 році створена перша в районі МТС. Посівні площі зросли в півтора рази. Окремі господарства збирали по 70-100 пудів зерна. З 1933 року почала випускатися районна газета «Ленінський шлях» (нині – «Колос»). В цей період в районі проживало більше 27 тисяч осіб.

 


В районі у 1935 році відкрито дві середні школи, у 1936 – відкрився перший піонерський табір для дітей Веселівського району на березі Азовського моря, у 1937 – завершилося ліквідація не писемності у селі Веселе.

 

 


10 січня 1939 року шляхом відокремлення від Дніпропетровської області 28 районів, в тому числі і Веселівського, утворено Запорізьку область. Веселівці з повним правом стали називатися запоріжцями.

 

 


Основною галуззю залишається сільське господарство. У 1940 році вся земля в районі була закріплена за 52 колгоспами і 5 радгоспами. Всі колгоспи обслуговувалися трьома машинно-тракторними станціями. На полях району працювало 323 трактори, 151 комбайн та 3722 коней. У цей час в районі нараховувалося 80 сіл, не враховуючи хуторів.

 

 


Велика Вітчизняна війна двічі пройшлася територією району. На її фронти від Веселівщини пішли понад 4 тисячі чоловік, 3730 чоловік загинуло в боях, 1286 молодих хлопців та дівчат вивезено до Німеччини на примусові роботи. Фашисти вивезли з району 13740 тонн зерна, понад 3000 коней, 4092 корови, 4683 свині, 3400 овець. Спалено окупантами 104 хати колгоспників, 113 колгоспних господарських будівель.

 

 


Всі фронтовики повернулися з війни з бойовими нагородами, а два наших земляка Микола Пилипович Воротінцев і Олександр Свиридович Яковенко були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (інформація про них розміщена в розділі «Загальні відомості»).
Велика Вітчизняна війна відкинула надбання веселівців на багато кроків назад: збитки склали майже 73 млн. крб. З вересня 1941 року по жовтень 1943 року територія Веселого була окупована німецько-фашистськими військами.

 

 


Після визволення району веселівці одразу приступили до відбудови господарства. Вже в 1944 році трудівники освоїли 40% довоєнних посівних площ та відбудували тваринницькі ферми. Артілі додатково здали 432 тис. пудів хліба, внесли у фонд оборони 1,2 млн. крб. Загалом, за першу післявоєнну п’ятирічку економіка району була повністю відбудована працею та енергією трудових колективів підприємств і господарств того періода під керівництвом фронтовиків Довгаль Івана Федоровича, Безсонова Михайла Мойсейовича, Довгополова Федіра Кононовича, Глотки Павла Васильовича, Сопіна Никифора Гавриловича, Малиш Олексія Михайловича, Гетьман Євдокима Михайловича, Ковбаса Івана Григоровича й багатьох інших.

 

 


В 50-70-ті роки активно розвивалася економіка району - збудовано залізницю, введено в експлуатацію заводи сухого знежиреного молока, «Продмаш», «Світлофор», комбікормовий комбінат, елеватор.

 


Змінився і районний центр – село Веселе як по характеру розвитку окремих галузей народного господарства, так і по кількості та складу населення. У зв’язку з цим, село Веселе було у 1957 році віднесено до категорії селищ міського типу.

 

 


Щоправда, в 1962 році територію Веселівського району віднесено до складу Михайлівського району Запорізької області (період експерименту з укрупнення територій), але цей експеримент був не зовсім вдалим і в 1965 році Веселівський район знову з’явився на мапі області в своїх сучасних межах.

 


На землі району прийшло зрошення. В 1973 році район зібрав рекордний врожай – 113 тисяч тонн зерна було продано державі. Тваринницький сектор нараховував 47 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі 14,5 тис. голів корів, до 85 тис. голів свиней, 300 тис. голів овець, 100 тис. голів кролів та 200 тисяч птиці. Створені підприємства з виробництва продуктів птахівництва і свинини, в 1976 році – з виробництва яловичини. З 1977 року колгосп ім. Фрунзе спеціалізується на виробництві кормів. Невдовзі створено підприємство «Садпром».

 

 


Введено в експлуатацію цех по ремонту гідро розподілювачів та гідронасосів. В 1976 році запрацювало Веселівське міжрайонне управління газового обслуговування, яке забезпечувало населення району зрідженим газом у балонах.

 

 


Побудовані сучасні будівлі районної лікарні, аптеки, районного Будинку культури і дозвілля, дитячо-юнацької спортивної школи, загально навчальних шкіл, відкрито перший в області міжшкільний учбово-виробничий комбінат, з 1968 року запрацювала музична школа, в 1977 році перших спеціалістів випустило СПТУ № 60. Розширювалася мережа торгівельного і побутового обслуговування населення. Інтенсивно будувалися житлові багатоповерхові будинки.

 

 


Всі позитивні здобутки району того періоду були добре відомі не лише в області, а й в Україні й пов’язані з керівниками нашого району Кириченко Олексієм Несторовичем, Брагінцем Дмитром Володимировичем, Радченком Анатолієм Юхимовичем, Сопіним Анатолієм Никифоровичем, Орлом Василем Павловичем, Єременком Василем Даниловичем, Лавриненком Іваном Івановичем, Матвійцом Леонідом Михайловичем, Єфімовим Олегом Васильовичем й багатьма іншими. Чотирьом землякам-веселівцям присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці Кириченку О.Н., Бобришеву В.М., Петренку І.П. та Стасенку С.І.

 

 


У 70-80-ті роки ХХ століття широкий розвиток отримало штучне зрошення. Початкова примітивна технологія поливу напуском по спеціальних борознах була замінена на більш сучасну з використанням потужних різноманітних дощувальних установок. В 1979 році створено Веселівське управління зрошувальних мереж, побудовано Північно-Рогачинську зрошувальну систему, основним джерелом водопостачання є Каховське водосховище. Біля третини земель в районі були зрошуваними, що дозволило значно підвищити врожайність сільгоспкультур та підняти економіку господарств.

 


З набуттям Україною незалежності та зміною умов господарювання весь економічний комплекс району також переживав непростий період. Відбулося реформування аграрного сектора економіки, почали створюватися перші приватні підприємницькі структури.

 

 


Зазнала змін й карта району. За період 1959-2009 років припинили своє існування села Кропивницьке, Трудолюбівка, Петропавлівка, Павлоград, Вороб’ївка, Зелене, Володимирське, Степове, Зелений клин, Кругле, Новоолексіївка, Красноярське, Зелений лан, Якубинське, Московське, Зелений луг, Пушкіно, Сірогозьське, Іванівка, Калинівка (на території Білоріцької сільської ради), Стаси, Короленко, Островське, Чистопілля, Нововеселівське, Тарасівка, Сірі Хутори.

 


В непростий перехідний період 90-х років минулого століття почалася кампанія по газифікації району – побудові газоводу-відводу смт Веселе – с. Новомиколаївка вартістю 10500,4 тис. грн. довжиною 27 км за рахунок дольової участі господарств, підприємств і організацій району. У 1992 році створено асоціацію «Факел». За рахунок коштів доле учасників у сумі 1 000 000 крб. у 1993 році виготовлена проектно-кошторисна документація та придбані 25,6 км газопровідних труб. Роботи на газоводі велися щороку, хоча незначними темпами і з певними складнощами. За підтримки держави у липні 2007 року будівництво завершено і введено в експлуатацію газорозподільну станцію на східній околиці смт Веселе. Завершення будівництва стало можливим завдяки виділенню значної частини коштів в 2005-2007 рр з державного та обласного бюджетів (відповідно 4706,3 тис.грн. та 920 тис. грн.).

 


Швидкими темпами проведена газифікація інших населених пунктів району: у 2007 році – смт Веселе, села Запоріжжя, у 2008 – села Матвіївка, Веселе, Таврія, у 2012 році – села Новоолександрівка, Новоуспенівка, Новоіванівка та Широке.

 

 


За станом на липень 2016 року здійснено 82% по газифікації села Білоріцьке, виготовлена проектно-кошторисна документація по селам Менчикури, Чкалово, Ясна Поляна, Корніївка.

 


В 1993 році створено навчальний заклад нового типу – Веселівська районна гімназія. Її засновником і першим директором стала Чернова Віра Яківна, вчитель хімії за фахом, останнє місце роботи – директор Веселівської загальноосвітньої школи № 2. В 2006 році шляхом злиття районної гімназії та загальноосвітньої школи № 3 створена Веселівська районна різнопрофільна гімназія. Також до мережі освітніх закладів району відносяться 20 загальноосвітніх навчальних закладів, з них: загальноосвітні школи І-ІІІ ст. – 14, загальноосвітні школи І-ІІ ст. – 4, загальноосвітні школи І ст. – 1; 16 дошкільних навчальних закладів, будинок дитячої творчості, музична школа, дитячо-юнацька спортивна школа, професійний аграрний ліцей на 220 місць.

 


Мережа лікувально-профілактичних закладів району включає в себе стаціонарну та амбулаторно-поліклінічну службу. В районі працює центральна районна лікарня на 144 стаціонарних ліжка. Створено Веселівський центр надання первинної медико-санітарної допомоги, який об’єднує 10 лікарських амбулаторій, 16 фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів.

 


В районі працює цех електрозв’язку № 7 Мелітопольського центру № 5 Запорізької дирекції ВАТ "Укртелеком", який має 21 АТС, обслуговує 5600 телефонних номерів і 2563 радіоточок. Діє мобільний зв’язок, забезпечується поштовий і телефонний зв'язок, доступ до мережі Інтернет, створено два інтернет-ресурси з висвітлення життя району в режимі «сьогодні на сьогодні».

 


До послуг веселівців районний Будинок культури і дозвілля, 12 сільських будинків культури та клубів, районний центр народної творчості та музейна кімната при ньому, центральна бібліотечна система, яка складається з бібліотеки для дорослих та для дітей і 18 сільських філіалів.

 

 


Розвиваються інститути громадянського суспільства, діють 55 політичних та 22 громадських організації, створена Громадська рада при районній державній адміністрації.

 

 

 

 

  







лучшие DataLife Engine на этом сайте и скачать фильмы у нас на сайте есть скачать игры бесплатно бесплатно
» Історія рідного краю